Виходячи з положень психологічної науки про те, що діяльність доцільно описувати та проектувати через систему процесів розв’язування різноманітних задач (Г. Балл); про те, що свідома діяльність людини є послідовним розв’язуванням різних задач (І. Лернер, А. Усова, Н. Яковлева), методичну компетентність вчителя розглядаємо як властивість особистості, що виявляється у здатності ефективно діяти, розв’язуючи стандартні та проблемні методичні задачі. З’ясуємо суть поняття «методична задача», виходячи із загальної теорії задач – проблемології.

Термін «задача» застосовується у психологічній літературі для позначення об’єктів, що належать до трьох різних категорій:

• 1) до категорії мети дії суб’єкта, вимоги, що поставлена перед суб’єктом;
• 2) до категорії ситуації, яка включає водночас із метою умови, за яких вона має бути досягнута;
• 3) до категорії словесного формулювання цієї ситуації [1].

На нашу думку методичну задачу можна віднести саме до другої категорії, оскільки в ній поряд з метою – навчання учнів певного змісту – можна чітко визначити умови, в яких ця мета має бути досягнута: знання та вміння учнів, які є базою для опанування нового матеріалу; методичні підходи до навчання школярів певного змісту; засоби й форми навчання тощо.

У статті [1] Г. Балл розглядає трактування поняття «задача» в межах другої категорії у трьох варіантах і виділяє три поняття «задача»: задача (ситуація, що вимагає від суб’єкта деякої дії), мислительна задача (ситуація, що вимагає від суб’єкта деякої дії, що спрямована на знаходження невідомого на основі використання його зв’язків з відомим), проблемна задача (ситуація, що вимагає від суб’єкта деякої дії, що спрямована на знаходження невідомого на основі використання його зв’язків з відомим, коли суб’єкт не має способу (алгоритму) цієї дії). Методичну задачу можна розглядати в усіх трьох іпостасях. Як задачу розглядаємо її тоді, коли алгоритм із виконання певного виду методичної діяльності вчителю відомий і реалізується в умовах реального навчального процесу. Як мислительну задачу, коли алгоритм може бути відомий повністю або частково, проте взаємодії з учнями не передбачає (результатом її розв’язання є методичний факт в розумінні вчителя без залучення учнів). Як проблемну задачу – тоді, коли вчитель не знає готових зразків діяльності і має або їх шукати, або власно винаходити, і при цьому передбачена реальна взаємодія з учнями.

Слід також зазначити, що одна й та сама методична задача для одного вчителя може бути стандартною, а для іншого – проблемною. Отже,можна розглядати проблемні методичні задачі різного рівня:

• 1) задачі, алгоритм яких існує, але вчителю він поки що невідомий (після його відшукання для цього вчителя така задача перестає бути проблемною);
• 2) задачі, алгоритм розв’язання яких існує, але за певних причин не задовольняє вчителя, який вдається до пошуку оригінального способу її розв’язування;
• 3) задачі способу розв’язання яких поки що не існує (задачі, які стосуються навчання певного змісту окремого учня або групи учнів із врахуванням їхніх індивідуальних особливостей).

Враховуючи той факт, що вчитель на уроці навіть стандартні методичні задачі має розв’язувати із врахуванням індивідуальних особливостей учнів конкретного класу, стандартна методична задача має ознаки проблемності. Таким чином, вслід за О. Брушлинським, О. Матюшкіним, Л. Фрідманом, розглядаємо генезис методичної задачі як моделювання проблемної ситуації, в якій опиняється вчитель у процесі власної діяльності із навчання учнів певного навчального змісту, а саму задачу – як знакову модель цієї проблемної ситуації.

Список використаних джерел

1. Балл Г.А. О психологическом содержании понятия «задача» // Вопросы психологии. – 1970. - №6. – С. 75-85.