Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів України на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання», на сучасному етапі розвитку школи відбувається реформування системи освіти. Метою шкільної реформи є створення комфортних умов для навчання дітей, які максимально ефективно забезпечують розвиток не лише розумових і моральних якостей особистості дитини, але й її фізичного здоров’я. Між тим, у наш час все більша кількість дітей молодшого шкільного віку відчуває нестійкі, дискомфортні стани, які утруднюють виконання шкільних вимог, мають труднощі у спілкуванні з педагогами та однолітками, тобто виявляється шкільна дезадаптація.

Під «шкільною адаптацією» розуміють процес пристосування дитини до умов шкільного життя, до його норм і вимог, до активної пізнавальної діяльності, засвоєння необхідних учбових знань і навиків, повноцінного засвоєння картини світу.

Задачею шкільного вчителя є досягнення високого рівня адаптованості кожної окремої дитини. Серед чинників успішної адаптації слід виділити рівень сформованості в учнів навчальної мотивації, відповідність змісту, методів, засобів та організації навчання їх психофізіологічним та психологічним особливостям, пізнавальним можливостям. Але, нажаль, розробці системи навчальних завдань, які забезпечують включення дитини у процес навчання, створюючи умови успішної адаптації, у психолого-педагогічних дослідженнях як вітчизняних так і російських вчених не приділено належної уваги.

Метою нашого дослідження є визначення впливу системи навчальних завдань на успішність адаптації молодших школярів до процесу навчання на уроках математики в 1-му класі. Основною ідеєю у розробці такої системи є забезпечення досягнення успіху у розв’язанні завдання кожною дитиною, що можливо за умов:

1. Забезпечення розтягнення у часі вивчення певного питання програми:

1) включення підготовчих завдань заздалегідь до вивчення окремого питання; поступове їх ускладнення;

2) ознайомлення із новим матеріалом через аналіз процесу розв’язування завдань, що пропонувалися на підготовчому етапі, результатом якого є формулювання висновків щодо нового теоретичного матеріалу, або ознайомлення із новим матеріалом через ускладнення чи „продовження” підготовчої вправи;

3) безперервне повторення вивченого питання під час розгляду інших тем.

2. Подання певної кількості одно типових завдань за змістом, але різноманітних за формою.

3. Залучення різноманітних чинників, що викликають в дітей позитивні емоції:

1) цікаві, яскраві ілюстрації до завдань; малюнки, що можна охопити єдиним зором, не витрачаючи зусиль на їх розглядання;

2) створення певного емоційного стану під час подання завдань: включення завдання у ігрову діяльність; заохочення до змагальної діяльності; реалізація можливості рольової участі у навчальному процесі (роль консультанта, контролера) тощо;

3) створення умов досягнення успіху у виконанні завдання кожним учнем: допомога вчителя, картки-підказки, розгляд аналогічних вправ, що виконано тощо.

Запропоновані умови реалізовані у системах навчальних завдань, що подані у зошитах із друкованою основою з математики для 1-го класу. Ці зошити були застосовані у експериментальному навчанні у ЗОШ І-ІІІ ступенів «Ніка-М» м. Одеси, з 2000 по 2008 роки, яке підтвердило їх ефективність для успішної адаптації першокласників до школи.