Версія для друку
Розділ: Навчання математики в початковій школі.
Підрозділ: Арифметичні дії.
Назва: Застосування елементів концепції В.К.Дьяченка про колективні способи навчання на уроках математики при вивчення теми «Множення і ділення у межах 1000».
Джерело: Газета «Початкова освіта». – 2000. – № 9 (57). – вкладиш: С.1 - 8.
Газета «Початкова освіта». – 2000. – № 10 (58). – вкладиш. С.1 - 8.
ЗАСТОСУВАННЯ КОЛЕКТИВНИХ СПОСОБІВ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕМИ
«Множення і ділення в межах 1000»
Розповсюдження ідей особистісно орієнтованого навчання вимагає внесення змін у зміст, методи, форми та способи навчання і виховання. В оперативно-діяльнісний компонент навчання входять форми організації навчання. До загальних форм М.Н.Скаткін відносить індивідуальну, парну, групову іколективну. В педагогічній практиці не розкривається взаємозв’язокміж поняттям спосіб навчання і форма навчання. Часто поняття «форма» і «спосіб» замінюється одне одним. Так Ю.К.Бабанський, розглядаючи форми навчання індивідуальну, групову і парну, включає сюди ще і колективний спосіб навчання. В.К.Д’яченко розглядаючиіндивідуальну, групову, а також колективну форму, визначає їх як індивідуальнийспосіб навчання, груповий спосіб навчання (ГСН).Таким чином, будемо вважати синонімами «спосібнавчання» і «форма навчання»
На протязі трьох останніх десятиліть упедагогічній науці розробляється теорія про колективні способи навчання (КСН),що утілила дореволюційний досвід вітчизняних педагогів О. Рівіната С.Вахмана, який полягав у наступному: ведучою системооутворюючою формою організації навчально-творчого процесу були колективні заняття – роботав парах змінного складу; склад навчальних груп був полівіковимі різнорівневим; принципово-нова технологія навчально-виховного процесуздійснювалась на основі самоуправління з урахуванням перших двох факторів.
Основним розробником цієї проблеми є докторпедагогічних наук, професор Красноярського педагогічного університету В.К.Д’яченко. Ним запропоновано концепцію КСН, яка творчозастосовується вчителями-новаторами Красноярського краю та республіки Саха: А.М.Семеновою, В.М.Потаповою, Е.А.Григор’євою,Є.Н.Єфремовою та іншими.
Концепція В.К.Д’яченко полягає у застосуванні:
- систематичних колективних занять:кожний з тих, кого навчають повинен знати і вміти робити те, що знає й вмієробити той, хто його навчає, тобто досягається завершеність в навчанні івихованні;
- принципу обов’язкової і безперервної передачі знань: всі учасники занять повинні викладати навчальний матеріал один одному: чому навчився сам –вчи іншого;
- принципу колективної праці: всі працюють зі всіма і всі вчаться у всіх, тобто реалізується закон життяздорового колективу – загальна співпраця і взаємодія товаришів;
- принципу навчання в залежності з психофізичними можливостями,здібностями кожного учасника занять, засобомрізновікового учбового колективу;
- принципу одночасного вивчення різноманіття тем різними учнями: всі учасники самостійно, без попередньогопояснення й інструктажу педагога, вивчають одночасно різні теми, виконуютьрізні функції;
- принципу співробітництва, виявлення педагогічних спроможностей: організований у такий спосіб педагогічний процесщодня тренує членів різновікового самоосвітнього колективу у прояві турботи проближнього, формує спроможність до встановлення міжособистісних контактів,уміння співробітничати, переживати, співчувати і т.д., розвиває педагогічніздібності, майбутні батьківські і материнські якості;
- принцип вивчення навчального матеріалу крупними блоками на інтенсивній інтегративній основі, тобто так названого «занурення»
Така організація змісту навчання і побудовапедагогічного процесу призводить до зниження психологічного навантаження:врівноваженість навчального плану і програм створює передумови для більшоптимального співвідношення духовної і фізичної, соціальної й інтелектуальноїдіяльності, інтегровані курси дозволяють засвоїти зміст навчання в більшзначних, доступних для розгляду одиницях, таким чином, зникає бич сучасноїшколи – багатопредметність.
Колективний засіб навчання як система доки щеніде не застосовується. Можна говорити про позитивний результат використанняокремими педагогами колективних занять в рамках класно-урочної системи (Семенова А.М., КвасоваА.К та ін.). Педагог-новаторСеменова А.М. розглядає проблему КСН з точки зору народної педагогіки. Авторформулює принципи КСН виходячи з ідей народної педагогіки: принцип завершеності(навчання за темою повинно вважатися завершеним, коли учень знає її настільки,що може навчати інших); принцип безперевноїневідкладної передачі знань; принцип співпраці і товариської взаємодопомоги.Співпраця в класі можлива у випадку, коли всі учні водночас працюють не надоднією, а над різними темами; таким чином враховується індивідуальний темпзасвоєння знань, утворюються оптимальні умови навчально-виховного процесу. Післязасвоєння програмного матеріалу даного класу, по даному предмету, учню повиннанадаватися можливість вивчати матеріал наступного класу. Тим самим встаєпитання про різновіковість складу навчальногоколективу, про навчання за здібностями (або індивідуалізація навчання наколективній і самостійній основі).
Семенова А.М. обґрунтувала педагогізаціюдіяльності кожного учня в колективі з точки зору народної педагогіки, яка єнеобхідною умовою здійснення якісної роботи в парах змінного складу: один ученьневідкладно передає знання іншому, щоб навчати товариша й самому кращеоволодіти матеріалом. Таким чином учень водночас перебуває і вчителем івихователем. Навчати і виховувати інших стає головною суспільною і особистісноюціллю; основною навчальною функцією; дитина відчуває відповідальність передіншими людьми, перед колективом, і нарешті, перед суспільством.
Нова установка в діяльності школярів змінює іроль вчителя. Його головна задача тепер – готувати з кожного школяра педагога,викладача і вчителя, допомагати учневі оволодіти педагогічними навиками.
Отже, теорія КСН являється достатньорозробленою, однак єдиної методики вивчення будь-якого предмета, в будь-якомукласі немає. В.К.Д’яченко пропонує лише елементиметодики із застосуванням КСН на прикладі тем: табличне множення і ділення;додавання і віднімання в межах 20, на прикладі роботи над задачею в початковійшколі. Взагалі, автор вважає доцільним вивчення матеріалу крупними блоками, щопосилюється при роботі в парах змінного складу. Це означає, що на математикувиділяється не один урок, а 3, і навіть, 4 години. При первинному ознайомленніз матеріалом учень виконує по кожному питанню одну чи кілька вправ.
Творче застосування теорії КСНпедагогами-новаторами здійснюється на окремих етапах уроку: при розв’язуваннізадач (В.М.Потапова), при формуванні обчислювальних навиків (Е.А.Григорієва,Є.Н.Єфремова). Концепція КЗН Д’яченка В.К.перекликається із досвідом вчительки з Торонто (Канада) Наталки Добролідж, яка працює за методом «корпоративного навчання».
Отже, метою статті є визначення можливостейзастосування елементів концепції В.К.Д’яченко про КЗНна уроках математики при вивченні поза табличного множення і ділення.Дидактичну основу нашого дослідження складають наступні елементи концепції КСН про:
- невідкладну передачу знань від одного учня другому;
- роботу у парах змінного складу;
- вивченні навчального матеріалу крупними блоками.